У Шуляках віддали останню шану Герою-земляку Садівському Ю. (ВІДЕО)
Його серце завжди билося з любов’ю до рідної землі, родини та людей навколо. Він був прикладом старанності та працьовитості, мудрості і справедливості. Таким залишиться в пам’яті назавжди…
Садівський Юрій Петрович (31.03.1975 р.н.) – народився і виріс у с. Шуляки на Жашківщині. Після закінчення школи здобув спеціальність бухгалтера в Чигиринському технікумі. Пройшов строкову військову службу та почав трудову діяльність у тракторній бригаді на селі. В Шуляках і закохався та створив сім’ю з Альоною Русланівною. У щасливому шлюбі подружжя народило та виховувало трьох діток Ольгу, Петра і Мирослава, якими жили, дбаючи про їхнє майбутнє. Юрій Петрович з часом став фермером-одноосібником та активно займався саморозвитком. У 40 років вступив на заочне відділення Уманського педагогічного університету ім. П. Тичини на економічний факультет та здобув вищу освіту. Обирався свого часу й депутатом Шуляківської сільської ради, був активним і поміркованим жителем села, який вболівав за майбутнє рідного краю.
З початком повномасштабного ворожого вторгнення Юрій Петрович став на захист України, мобілізувавшись 11 березня 2022 р. до лав ЗСУ. Близько року перебував на нульових позиціях на Харківщині на посаді сержанта у складі реактивної бригади. Після її розформування був переведений у в/ч А1823. Там солдат Садівський служив на посаді тракториста-машиніста екскаватора відділення інженерної техніки на Дніпропетровщині. Неодноразово отримував від командування Подяки за відмінне виконання функціональних обов’язків, ніколи не уникав відповідальності, був мужнім бійцем. Пекло війни, через яке довелося пройти за ці роки, позначилося на його здоров’ї. Під час несення служби життя Юрія Петровича раптово обірвалося 3.07. 2025 р. у військовому шпиталі м. Дніпро.
Смерть забрала вольового та мужнього воїна у згорьованої родини: мами, дружини, діток, братів та нашої громади, яка втратила гідного і порядного земляка. Разом з усією громадою схиляють голови у скорботі та висловлюють щирі співчуття міський голова Ігор Цибровський, депутатський корпус, виконавчий комітет, апарат виконкому та відділи Жашківської міської ради. Гіркий біль огорнув серця всіх, хто зустрічав воїна «на щиті» і проводжав в останню дорогу. Церемонія прощання відбулася в рідному селі Шуляки 8 липня.
Життєва зірка воїна згасла. Але на небі віднині з’явилася ще одна. Вона нагадуватиме нам про мужнього захисника-земляка, якого шануватимемо та пам’ятатимемо.
Слава і шана захиснику України…
