В Острожанах з’явився Меморіал репресованим і змореним голодом у радянські часи
Мрії стають реальністю, коли думки перетворюються на дії. За таким принципом упродовж життя йшов до своєї мрії Рибаченко Олексій Дементійович, народжений у селі Острожани в 1935 році. Його батька Дементія Олексійовича репресували у 1938-у і того ж року розстріляли під Києвом. Тож вихованням сина займалася мама і старший брат Павло, до якого на Донеччину і переїхав Олексій, досягнувши повноліття. Там упродовж наступних 25 років він працював підривником на шахті. Опісля – проживав на Чернігівщині та виховував онуків. А нині доглядає свою дружину, веде домашнє господарство та займається бджільництвом, донатить на ЗСУ та вірить в утвердження Української державності.
Втрата батька в ранньому віці та болісні спогади рідних про неправомірні жорстокі діяння радянської влади над людьми залишили помітний слід в його серці та сформували мрію, до реалізації якої ішов упродовж усього життя, а в поважному віці нарешті здійснив. Минулого тижня на території кладовища в рідних Острожанах, за фінансування Олексія Дементійовича, встановлено 🪦Меморіал жертвам репресій 1930-1940 рр. , геноциду 1930-1940 рр. та всім борцям за українську державність різних поколінь.
Відкриття відбулося за участі місцевих жителів різного віку та представника духовенства Православної Церкви України. Староста Острожанського старостинського округу Наталія Дядило подякувала Олексію Дементійовичу за вагомий вклад у збереження пам’яті про мільйони людей, яких жорстокий тоталітарний режим без суду і слідства визнав винними у тому, що вони українці, які просто любили свою землю і вміли на ній працювати. Присутні вшанували хвилиною мовчання всіх жертв Голодомору (а це близько 137 осіб, втім цифра неточна) та поіменно згадали репресованих земляків: одноосібника Данилюка І.Р., різноробочого колгоспу ім. Ворошилова Десяка В.Г., водія рибгоспу Логвинюка А.М., колгоспника колгоспу ім. Ворошилова Логвинюка С.Я., сторожа колгоспу ім. Ворошилова Наконечного С.О., їздового колгоспу ім. Ворошилова Рибаченка Д.О., їздового колгоспу ім.Ворошилова Савчука Т.І., які отримали вищу міру покарання та бригадира Бузівської МТС Холявінського І.К., якому присудили 8 років строгого режиму.
«З кожним роком свідків тих трагічних подій стає все менше, але ми маємо бути вдячні кожному, хто за своє життя передав нащадкам правду про минуле, хто робить все, щоб ми ніколи не забули і не допустили повторення. Пам’ять єднає покоління і веде нас до Перемоги!» - прокоментував голова Жашківської МТГ Ігор Цибровський.
