Воїн із с. Соколівка Винарчук Є.В. знайшов останній спочинок у м. Київ
Невимовний біль сколихує серце щоразу, коли ми чуємо про смерть Героїв які взяли до рук зброю і ціною власного життя боронять рідну землю від рашистів.
На жаль, клята війна забирає найкращих синів і дочок України, найкращих її людей, які не побоялись та стали в ряди воїнів, щоб боротися з ворогом заради нашої незалежності та вільного майбутнього.
Сьогодні Соколівка, а разом з нею вся Жашківська громада, схилила голови в журбі: на небо пішов ще один захисник, справжній патріот своєї країни, наш земляк – Винарчук Євген Вікторович.
Йому назажди 41 …
Євген народився 9 травня 1982 року в с.Соколівка Жашківського району. Закінчив Соколівську школу та був призваний до лав Збройних Сил України. Після строкової служби почав працювати, знайшов свою долю, створив сім’ю. Займався улюбленою справою, дбав про свою сім’ю, гідно виховував сина і будував плани на майбутнє, мріяв та працював.
У 2014 події на сході України не залишили його байдужим, тож вирішив боронити свою країну, брав участь в АТО/ООС. Опісля – продовжив мирне життя у столиці України. Та коли росія повномаштабно напала на Україну, молодший сержант Винарчук Євген не міг залишатись вдома і просто спостерігати за знущаннями ворога над нашим народом, добровільно поповнивши ряди захисників Батьківщини.
Євген був мужнім бійцем, мав загострене почуття справедливості, у складних ситуаціях не втрачав рівноваги і ніколи не пасував перед труднощами. Був снайпером(головний сержант) 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 127 батальону 112 бригади.
У бойових завданнях проявляв себе як відважний воїн, відмінно виконував свої функціональні обов’язки, користувався авторитетом серед колег, виявляв мужність, патріотизм, наполегливість, сміливість, стійкість та силу духу. Брав участь у важких боях на Луганщині та Донеччині під Бахмутом, Мар’янкою, Кремінною, Серебрянським лісництвом.
Нагороджений відзнакою начальника Генерального штабу Збройних сил України – нагрудним знаком «Учасник АТО»;
«Хрестом бойового братерства»( АТО-ООС); державною відзнакою Президента України медаллю «За військову службу України»;
медаллю « За Участь в боях « Бахмутський рубіж»; медаллю за поранення «За жертву крові в боях за волю України»;
Сім місяців Євген не давав звістки про себе. А мама та дружина сподівалися та чекали. Але дива не сталося…
Відданий захисник до останньої миті виконував свій військовий обов'язок та лишився вірним Військовій присязі й українському народові.
Болюча та непоправна втрата для родини та нашої громади. У цей гіркий час глибоко співчуваємо та щиро поділяємо горе рідних і близьких покійного, висловлюємо щирі співчуття з приводу непоправної втрати сина, чоловіка, тата, друга, побратима.
Сумують разом із рідними, низько схиляють голови у скорботі та висловлюють співчуття міський голова Ігор Цибровський, депутатський корпус, виконавчий комітет та аппарат виконкому Жашківської міської ради.
Дякуємо, цінуємо, гордимося та завжди пам'ятатимемо!
Вічна та світла пам’ять нашому Герою!
