100-літній ювілей зустрів з надією відсвяткувати ще одну Перемогу у війні з окупантами (ВІДЕО)
У період різдвяно-новорічних свят свій 100-річний ювілей відзначив житель с. Скибин Жашківської МТГ Василь Степанович Поліщук. Багатогранну, талановиту, роботящу особистість привітали та подякували за багаторічну сумлінну працю на благо рідного краю, голова Жашківської громади Ігор Цибровський і староста села Денис Курко.
Про своє життя ювіляр може розповідати годинами, бо в ньому вистачало усього: і смутку, і радості, і випробувань, і самовідданої праці для людей та з людьми. Ще в дитинстві Василь Степанович пізнав лихо Голодомору, а в юності – жахи Другої світової та роки виснажливої роботи в німецькому засланні. Після визволення повернувся додому і полишивши мрії про навчання «впрігся» долати повоєнну розруху, ставши опорою для родини. Заробляти на хліб допомагало вміння столярувати. Згодом отримав роботу завгоспом у школі, а потім завідуючим сільським клубом. Саме на цій посаді розкрився ще один його талант – сам змайстрував балалайку, навчився грати на скрипці, яку привіз із Німеччини. Захоплення столярною справою привело його в колгоспну майстерню, а з часом очолив будівельну бригаду і трудився на благо села та людей понад 30 років. Всі будівлі, зведені його бригадою, були розраховані та заплановані Василем Степановичем – ночами планував, щоб вдень реалізовувати. Все, за що б не брався, робив з душею. З пережитого написав історію села. Заслужено нагороджений медаллю «Ветеран праці».
І в такі поважні роки, коли можна заслужено відпочивати, не сидиться Василеві Степановичу без діла, не той характер. З виходом на пенсію облаштував майстерню у себе вдома та продовжує займатися улюбленою справою. Вирізьблені речі дарує близьким та рідним людям. А родина у ювіляра велика – має чотирьох дітей, сімох онуків і дев’ятьох правнуків, яких залюбки пригощає запашним медом зі своєї пасіки.
Василь Степанович – гостинний господар та цікавий співрозмовник. Господь благословив його на довге життя при ясному розумі та відмінній пам’яті. Втім аж ніяк не сподівався дідусь зустріти своє 100-річчя в час війни. Болить душа за долю України, її людей, але він твердо вірить, що справедливість буде відновлена – українці неодмінно переможуть.
