Марафон "Наша незалежність"
У 1990 році по Україні прокотилася хвиля протесту проти участі українців у збройних конфліктах СРСР з іншими країнами. Такий мітинг-протест під гаслом «А буде син і буде мати…» пройшов 30 вересня в Жашкові, організований Жашківським осередком народного Руху України. На мітингу були висунуті вимоги до Верховної Ради УРСР. Ось деякі з них:
- прийняття Закону про військову службу громадян України в межах республіки;
- закриття Чорнобильської АЕС;
- відмова від підписання будь-якого Союзного договору та ін.
В резолюції мітингу було зазначено, що «при відмові виконати вимоги - розпустити Верховну Раду УРСР і призначити нові вибори на багатопартійній альтернативній основі».
|
Збір підписів на мітингу 30 вересня 1990 р. |
Це був не єдиний протестний мітинг жашківців. Більш багатолюдні мітинги проти існуючої влади пройшли в Жашкові 15 і 20 січня 1990 року. Особливо велелюдним протест був суботнього 20 січня, на який зібралися не тільки мешканці міста, а й Сабадаша, Вороного та інших сіл району. Причиною обурення народу були зловживання в торгівлі, коли в умовах постійного дефіциту товари продавалися по блату, по знайомству та за посадами у верхівках районної влади, незадовільне обслуговування населення пасажирським перевезенням та інші соціально-економічні проблеми. Але останньою краплею терпіння була бездіяльність правоохоронних органів - міліції і прокуратури, коли злочинність зросла вдвічі, третина з яких - вбивства і згвалтування. Понад 40 відсотків звинувачених не притягалися до судової відповідальності, в інших випадках затягувалося розслідування скоєних злочинів, серед них і вбивство В. Сидорука із Сабадаша 9 травня 1989 року, який щойно демобілізувався з армії.
|
Мітинг 20 січня 1990 р. |
| Листівка Жашківського НРУ, розповсюджувана напередодні мітингу 20.01.1990 р. |
У цьому ж році в Жашкові був створений осередок Уманської організації РУХу. Вперше в Жашкові жовтоблакитний прапор вивісив член РУХу Кравченко В.Ф. на високій щоглі біля свого будинку, що поблизу пам’ятника Т.Г.Шевченку. Члени РУХу розповсюджували листівки, випускали газету «Дзвін», робили дописи у газету Уманської організації «Червона калина»
