Трудові відносини під час карантину
З моменту оголошення карантину на всій території України роботодавці масово почали відправляти працівників у відпустки або переводити працівників на надомну роботу, який варіант краще обрати та за яких умов не порушуються права працівника розглянемо нижче:
Закон України «Про відпустки» № 504 визначає такі види відпусток:
- відпустки без збереженням заробітної плати (неоплачувані);
- оплачувані відпустки;
Відпустки без збереженням заробітної плати: ст. 25 Закону України про «Відпустки» № 504, яка надається в обов’язковому порядку працівнику (вичерпний перелік читайте в Законі). Відповідно до п. 3-1 ст. 25 Закону «Про відпустки» №504 , в умовах коли встановлений карантин і у працівника є дитина віком до 14 років для такого працівника (матері, батька дитини, бабі, дідові чи іншим родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особі, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одному із прийомних батьків чи батьків-вихователів) може бути надана в обов’язковому порядку відпустку без збереження заробітної плати.
Якщо у працівника дитина старше 14 років, або працівники не мають дітей користуватися вище зазначеною нормою вони не можуть.
17 березня 2020 року до ст. 26 Закону України «Про відпустки» були внесені зміни, а саме: на час встановлення карантину працівнику за угодою сторін надається відпустка без збереження заробітної плати, термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін (15 днів), встановлений частиною першою цієї статті.
Оплачувані відпустки:
- Щорічна основна відпустка - яка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 ЗУ «Про відпустки).
- щорічна додаткова відпустка (за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер праці ( ст.ст. 7, 8 ЗУ «Про відпустки);
- додаткова відпустка працівникам які мають дітей (ст. 19 ЗУ «Про відпустки» ).
- Інші відпустки передбачені чинним законодавством.
За працівником який перебуває у оплачуваній щорічній або додатковій відпустці зберігається середній заробіток, а у разі хвороби працівника під час відбування відпустки, термін відпустки продовжується на час хвороби, зазначений в листку непрацездатності. Крім того відправляючи працівників в «оплачувані» відпустки під час карантину це можливість для роботодавця «списати» борг невикористаних днів відпусток за минулі періоди роботи (якщо такі є).
Робота на дому і неповний робочий час
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530 від 17 березня 2020 р., п. 2 розділі ІІ яким прикінцевих положень закріплено право роботодавця доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку. Також за працівником зберігається право особисто звернутися до роботодавця із заявою про виконання роботи на дому. У випадках якщо трудові відносини між роботодавцем і працівником визначені письмовим трудовим договором, обов’язково до такого договору укладається додаток. Звертаємо увагу, що прикінцеві положення закону № 530 дають право роботодавцю примусово відправити працівника на «надомну» роботу але змінити норму тривалості робочого часу може лише працівник за власною заявою, крім того, гнучкий графік роботи на дому не застосовується. А тому направляючи працівника працювати додому роботодавець обов’язково в рішенні (наказі) встановлює зміну робочого місця, а за вимогою працівника і зміну робочого часу (напр. домашня адреса працівника, чітко визначені робочі дні та кількість робочих годин, спосіб та умови організації робочого процесу).
Ще один варіант який може використовуватися роботодавцем це простій
Під простоєм розуміється вимушене призупинення роботи. Відповідно до ч. 3 ст. 13 КЗпП України, за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. У час оголошення карантину на всій території України підставою для встановлення простою буде постанова КМУ № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» яка зазначається у розпорядчому документі роботодавця.
Пам’ятайте! Обираючи зручний спосіб трудових відносин в умовах карантину в першу чергу дбати про безпечні умови праці, обов’язок роботодавця забезпечити працівників антисептичними та дезінфікуючими засобами та проінформувати працівників про профілактичні заходи. А ч. 1 ст. 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість ї безпека визначається в Україні найвищою соціальною цінністю.
