Мітинг з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав
15 лютого Україна відзначає День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 29-у річницю виведення обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану. Власне, біля пам’ятного знака воїнам-інтернаціоналіста цього дня проходив мітинг. Традиційно, в урочистостях взяли участь представники влади різних рівнів, трудові колективи, ветерани – учасники бойових дій в Афганістані, рідні загиблих.
Їх називали миротворцями, і вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, що йдуть захищати. А насправді їх втягнули у збройний конфлікт в Афганістані на довгих 9 років. Чужа країна, чужа війна, відчуття, що ти тут – у «братській» країні – є чужинцем, непроханим гостем; а повсякчас тобі загрожує смерть…
Далеко не всім вдавалося пройти страшне випробування війною. Тіла й останки загиблих воїнів поверталися на батьківщину в оцинкованих домовинах. Про це зазначив у своїй промові міський голова Ігор Цибровський:
«Наші земляки гинули. А вмирали не просто люди. Гинули непочаті справи, нестворені сім’ї, ще ненароджені діти. Батьки хоронили своїх синів і навіть не могли заглянути в оцинковану домовину, а в глибині душі вони вірили у те, що це не їхнє дитя. Запитайте тих, хто пережив жахіття війни, хто був під обстрілами, ховались від вибухів – є переможці в війні? Нам дуже важливо задуматися уже сьогодні на цьому місці – як ми живемо, які цінності, пріоритети маємо? Важливо не бути інертними, байдужими, потрібно прокинутися. Бо хтось за нас вирішуватиме, як жити далі, а це знову і знову може призводити до бойових дій».
Ніщо і ніхто не в змозі виміряти та відшкодувати глибину людських трагедій і психологічних потрясінь, пережитих в ті часи. Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті – житті без війни і смерті. Та попри втрату друзів, пролиту кров, вони, повернувшись до мирного буття, перемогли нестерпний біль, продовжили розбудовувати свою країну. Серед присутніх тут сьогодні ветеранів-інтернаціоналістів – чимало громадських діячів з активною життєвою позицією, небайдужих до долі своїх земляків і країни. Вони займаються волонтерством, долучаються до національно-патріотичного виховання підростаючого покоління, беруть активну участь у житті громади.
У свій час вони були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять.
Біля пам’ятного знака несли почесну варту представники клубу «Юні друзі прикордонників», військовослужбовці місцевої частини салютували на знак про пам’ять загиблих, працівники культури додали ліричної нотки заходу пісенними номерами. За полеглими воїнами-інтернаціоналістами було проведено панахиду.
